Опщім так. Розказую вам, раки мої любі, як ізалєнта може поєднати в одне ціле такі світоутворюючі речі, як роспіздяйство і невтримну волю до перемоги. Що підкреслює і доводить її надважливу роль у творенні світу. Певен, хто б там ту шкоду не зробив, чи Ніхуйовий Вибух, чи то якийто скучивший Творець - без неї не обійшлося в будь якому варіанті створення світу.
Все починається як у якімсь анекдоті: приїхали ми з кумом… Насправді так воно і було – приїздимо ми з кумом на точку, віддали якоря, і себе – воді. Я – весь такий в новому гідрокостюмі і в реально хуйовій формі як для пірнання. Форма, так би мовити, залежана, підім,ята…ну, думаю, хоч гідрік норм. Норм то воно норм, але разок пірнув, і зрозумів, шо, як войовничо казав мені Санька Кондрашов у Норвеї, нажершись сала, і тренуючись стати справжнім хохлом – «табі пізда, Вєталь!».
Суть в тім, що я своїм майстрам проїв дірку в голові, шоп зробили гідрік максимально с запасами на вільну посадку, я ж типу качок нєєбацца, і буду ще набирати. «Ок, блять, скнх…» - мабуть подумали вони, і підкинули вже так, щоб цей сцяний дрищ - не думав про себе багато зайвого. Ну, зіграло й те, що матеріал реально надм,який, реально живе своїм життям. Але, буду чесним, більш зіграло те, що я – роспіздяй, і полінувався зробити корекцію ГК перед першим полюванням. Тіпо «не живи як я живу, а живи як я вчу». Всім розказую як треба, а сам, лінивий шмат лайна – не взяв в руки ножиць, і не зробив корекцію під маску. Коротше кажучи, з кожним зануренням я черпав води своїм забралом, як екскаватор, і за десяток разів ТАК накидав свіженької водиці в кузов, що, чую – скоро кузов може віднятися нах. Ну і сам нах – також. Бо і там льодяна водичка вже калатала так, що колокольці дзвеніли, а нах – погрожував стиснутися до розміру Всесвіта – перед тим самим теоретичним Вибухом.
Виліз в човен. Кум на люту заздрість безтурботно пирхає, і, по ходу, бриє моїх, хоч і теоретичних судачків (а воно ж хоч і на один кукан, але спортивну злість ніхто не відміняв). Пірнати так і далі – то буде «прикре самогубство». Не пірнати – фізично не зможу, організм вже заведений якимсь ключиком, і потребує підводних рухів…хоч харакірі роби, курвамать…і тут приходить на думку те, що сам всім постійно розказую – возіть з собою, ЗАВЖДИ – суперклей, ізолєнту, скотч. Без сміху – ними можна елементарно заклеїти майже будь який порив ГК. Суперклей – миттєво клеїть розірваний неопрен, не потребуючи сушки (навпаки, він активується від вологи). Скотч, як не смішно – може піджати гуляючу галошу (спецом колись знімав відос на ту тему), і легко клеїться до голого неопрену (тільки вже треба протирати насухо). Причому так, що потім не одразу і зняти, для вже нормального ремонту. Та взагалі, чого тільки не можна зробити тими найголовнішими елементами періодичної таблиці. Певен, що одразу після водню – утворилися ізострічка, скотч і суперклей, а вони вже зібрали докупи гравітацію, матерію і абіззян…кароч, не знаю, як без них можливо було б все інше…
Так от, на жаль, скотчу не знайшов, сцуко, хоча він ліпше пристає до голого ніапрєну. Зате знайшов ізострічку, надів маску, трубку, і все те, як творець - змотав нею докупи. Щелепи стиснули трубку міцніш, ніж зірки стискаюсь в своїх надрах атоми, розчавлюючи їх, голова почала боліти через півгодини пірнань. Але…але то все було ніщо, пил, браття мої – бо вода вже не поступала всередину літрами, судача братія була трошки прополота, і не так було сором перед напарником.
З того отримав файні уроки:
1. роби так, як сам вчиш
2. завжди перевіряй все перед полюванням, бо добре, що знайшов ізоляційну стрічку «по сусєкам», благо я як білочка – завжди розтикаю всяке таке де тільки можна, і в човні також, інакше полювання не було б
3. а трубку випльовувати, виявляється – то справжня радість і кайф, і реально добряче добавляє часу затримки
4. з часом, що скотч, що стрічка - мають властивість люто стискатися
5. ніколи не здавайся, мавпо
(на фото вже залишки булої ізоляційної розкоші, але і їх вистачило ледь не стерти зуби, пока доїхали в беріг...розмірюйте свої сили)
Всім тойво, всього ))